46 1 5

Нещодавно у трудовому законодавстві з’явилася ще одна додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Мова йде про припинення повноважень посадових осіб. Наразі з’ясуємо, на кого розповсюджується ця додаткова підстава для звільнення, які гарантії надаються у разі припинення повноважень посадових осіб та які для них встановлені нові межі матеріальної відповідальності.

Хто такі посадові особи

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 р. № 1255-VII, який набрав чинності 1 червня 2014 р. (далі — Закон № 1255), доповнив пунктом 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), а саме: крім підстав, передбачених ст. 40 КЗпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у разі припинення повноважень посадових осіб.

У КЗпП не визначено, хто саме вважається «посадовою особою». На думку Міністерства юстиції України, викладену в листі від 22 лютого 2013 р. № 1332-0-26-13/11, головним критерієм віднесення особи до посадової є наявність в такої особи організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Аналогічні висновки зробила й Державна інспекція України з питань праці у роз’ясненні «Категорія «посадові особи» у трудовому законодавстві» від 24 липня 2014 р.. На думку цього органу, терміни «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними. До останніх, відповідно до абз. 1 п. 1 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України, зокрема належать: особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форми власності посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.

При цьому, згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5, до осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі обов’язки, можуть належати керівники вищої та середньої ланки підприємства, що здійснюють керівництво трудовим колективом в цілому або його окремими підрозділами, ділянками роботи тощо (керівники підприємств, філій, начальники цехів, відділів, їх заступники, бригадири, виконроби, майстри тощо).

Адміністративно-господарські обов’язки передбачають наявність повноважень з управління і розпорядження майном підприємства, забезпечення контролю за господарськими операціями. Такі повноваження можуть мати: керівники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачі складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступники, відомчі ревізори та контролери тощо.

Зауважимо, що особа є посадовою не лише тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов’язки постійно, а й у разі, коли здійснює їх тимчасово. Наприклад, в порядку тимчасового виконання обов’язків відсутнього працівника або за спеціальними повноваженнями (скажімо, водій виконує функції експедитора та забезпечує збереження товарно-матеріальних цінностей) за умови, що зазначені функції або обов’язки покладено на нього правомочним органом (посадовою особою).

Таким чином, зведення окремої додаткової підстави для звільнення до формулювання «припинення повноважень посадових осіб» може спричинити зловживання власником підприємства за бажанням звільнити, наприклад, майстра без пояснення причин. Адже останній також є посадовою особою підприємства, оскільки виконує організаційно-розпорядчі обов’язки. Однак, враховуючи назву Закону № 1255, а також перелік нормативних актів, до яких цим Законом були внесені зміни, ймовірно, передбачені нововведення повинні стосуватися дещо іншого кола осіб.

Якщо з посадовою особою укладався контракт, то слід враховувати, що згідно з нормами ч. 3 ст. 21 КЗпП у контракті за угодою сторін можуть визначатися умови розірвання договору, в тому числі дострокового. При цьому сфера застосування контракту визначається законами України.

Зокрема, контракти укладаються з керівниками державних підприємств, установ, організацій і господарських структур (п. 4 ч. 1 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21 вересня 2006 р. № 185-V). У свою чергу, виходячи з п. 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) від 19 березня 1993 р. № 203, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. Отже, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП розповсюджується й на посадових осіб, які працюють за контрактом.

Усупереч із загальною нормою звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП йдуть Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою КМУ від 25 січня 2012 р. № 45, і Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затверджений постановою КМУ від 29 липня 1999 р. № 1374. Адже для вказаних посадових осіб передбачено спеціальну процедуру звільнення — з обґрунтуванням його причини.

Посадова особа має право оскаржити своє звільнення безпосередньо в районному, районному в місті, міському чи міськрайонному суді (п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП).

Гарантії та документальне оформлення

На працівників, обраних до профспілкових органів, поширюються гарантії, передбачені главою XVI КЗпП і Закону України «Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV. Звільнення зазначеної категорії працівників згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП відбувається у порядку, визначеному ст. 252 КЗпП, а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об’єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв’язку зі станом здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв’язку з неналежним виконанням своїх обов’язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов’язано зі станом здоров’я.

Слід пам’ятати й загальні обмеження щодо звільнення. Так, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП). Окрім того, не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП).

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи, який може бути складений як у вільній формі (Зразок 1), так шляхом заповнення типової форми наказу про припинення трудового договору № П-4, а також належно оформлену трудову книжку (Зразок 2) та провести з ним розрахунок. При цьому, згідно зі ст. 44 КЗпП, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше ніж 6-місячний середній заробіток. Це ще одне нововведення, яке внесено Законом № 1255.

Зразок 1

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАНДАРТ»

НАКАЗ

18.08.2014 м. Харків № 117-п

Про звільнення

НАКАЗУЮ:

1. ЗАХАРЧЕНКА Євгена Олександровича, директора фінансового, звільнити 22 серпня 2014 р. у зв’язку з припиненням повноважень посадової особи, п. 5 ст. 41 КЗпП України.

2. Виплатити Захарченку Є. О. вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП і компенсацію за 12 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Підстава: рішення зборів учасників від 15.08.2014 № 22.

Директор Примаченко В. П. Примаченко

З наказом ознайомлений:

18.08.2014 р. Захарченко Є. О. Захарченко

Зразок 2

№ запису

Дата

Відомості про прийом на роботу, переведення на іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посиланням на статтю, пункт закону)

На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)

число

місяць

рік

Звільнено у зв’язку з припиненням повноважень посадової особи, п. 5 ст. 41 КЗпП України

Наказ від 18.08.2014 № 117-п

Межі відповідальності

Законом № 1255 викладено ч. 4 ст. 130 КЗпП у новій редакції, згідно з якою відповідальність за неодержаний підприємством прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Крім того, ч. 1 ст. 132 КЗпП доповнена словами, відповідно до яких за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання трудових обов’язків, посадові особи, які її завдали, більше не несуть матеріальної відповідальності в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього заробітку. На них покладається обмежена матеріальна відповідальність, встановлена п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП, але якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку та зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям. Як бачимо, цей пункт також не охоплює всіх можливих випадків завдання шкоди підприємству.

Враховуючи, що договір про повну матеріальну відповідальність з посадовою особою не укладають (такого не передбачено ст. 134 КЗпП), до посадової особи, у разі вчинення нею порушень, можна застосувати лише обмежену матеріальну відповідальність у конкретних випадках (у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього заробітку) та вимагати стягнення з неї неодержаного прибутку.

Межі відповідальності посадових осіб встановили також і у Господарському кодексі України (далі ― ГК). Так, завдяки Закону № 1255 змін зазнала ч. 4 ст. 89 ГК, відповідно до якої посадові особи за шкоду, завдану ними підприємству, відповідатимуть виключно в межах і порядку, передбачених законом. А такий порядок установлений статтями 130, 132 і 133 КЗпП. Це дасть можливість припинити зловживання та звільнення від відповідальності посадових осіб через включення відповідних положень до установчих документів підприємства.

Положення щодо посилення відповідальності торкнулися й членів наглядової ради. Відповідно до змін, внесених Законом № 1255 до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. № 514-VI, відповідальність членів наглядової ради відтепер не встановлюється цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом), що укладається з членом наглядової ради. Притягатимуть до відповідальності членів наглядової ради в загальному порядку відповідно до статей 130, 132 і 133 КЗпП.

Відсторонення від виконання обов’язків

Окрім запровадження нової додаткової підстави розірвання трудового договору, Законом № 1255 викладено в новій редакції ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі ― ЦК), що дозволяє тимчасово відсторонити члена виконавчого органу господарського товариства від виконання його обов’язків у будь-який момент. Раніше ЦК передбачалось право усунення членів виконавчого органу господарського товариства від виконання своїх обов’язків у будь-який час або на підставах, визначених в установчих документах.

Слід враховувати, що задля того, аби мати можливість звільнити за нововведеною підставою, наприклад, члена наглядової ради товариства, очевидно необхідно, щоб трудова функція такої особи полягала саме у виконанні обов’язків члена наглядової ради. Іншими словами, якщо особа, наприклад, працює економістом на підприємстві, а водночас перебуває на посаді члена наглядової ради, то, власне, перебування на такій посаді не означає, що особу можна звільнити з посади економіста у зв’язку з припиненням повноважень члена наглядової ради.

Документальне оформлення відсторонення члена виконавчого органу не зазнає особливих змін: як і раніше, для такого відсторонення необхідним буде ухвалення рішення відповідного органу, що має право призначати та звільняти члена виконавчого органу (як правило, загальних зборів учасників товариства). Єдиним нюансом, на який слід звернути увагу при підготовці документів для відсторонення директора, є вибір правильного формулювання, а саме, зазначення «відсторонення» а не «усунення від виконання обов’язків».

Тимур АЛІЄВ

В этой статье юрист Алексей Князев отвечает на популярный вопрос: «Что значит производство завершено у судебных приставов?».

Что означает статья 46 часть 1 пункт 4 судебных приставов?


Эта статья адресована, в первую очередь, гражданам, которые должны кому-либо деньги, не вернули их, проиграли судебный спор, получили исполнительное производство в отношении себя и… И у них нет денег. Ну вот нет денег, имущества совсем. Как говорил один почти политик: «денег нет, но вы держитесь».

В нашей стране, в наше время, это очень распространенная ситуация – есть решение суда, есть исполнительный лист, но у должника нет денег. Как результат такой вполне безвыходной ситуации – непременно появляется постановление пристава о прекращении исполнительного производства со ссылкой на ст. 46 ч. 1 п. 4.

Что означает данная статья Закона об исполнительном производстве для взыскателя и для должника? Скажу сразу: должник, узнав о применении ст. 46, может радоваться, взыскатель – грустить и ждать. Но давайте рассмотрим этом вопрос более подробно.

Ст 46 ч 1 п 4 – последствия для взыскателя

Взыскатель, то есть гражданин, организация, предприниматель, который прошёл долгий судебный процесс, выиграл его и ждет денег от должника по итогам работы пристава, получив постановление со ссылкой на ст 46 ч 1 п 4 может на шесть месяцев забыть о своих деньгах.

К сожалению, это только в учебниках по исполнительному производству красиво написано, что пристав-исполнитель может многое и наделён очень широкими полномочиями: узнавать какое у должника есть имущество, где хранятся деньги на счетах, проникать в жилые помещения и изымать обнаруженное добро, устанавливать место работы, накладывать запрет на выезд за рубеж и т.д.

В реальности же – все вышеперечисленные методы воздействия на должников не работают в случае если с него, банально, нечего взять. В этом случае вся работа пристава сводится к тому, чтобы проверить – что у человека есть для погашения взысканного долга. И, если выясняется, что нет ничего – прекратить производство по ст 46 ч.1 п.4.

Для взыскателя это означает, что на продолжительное время он может забыть о перспективах взыскания денег. Если пристав сослался на ст 46 ч 1 п 4 — других законных методов получения своих денег с должника нет. Обращаться в суд, прокуратуру в этом случае не имеет никакого смысла. Придется ждать, пока у задолжавшего гражданина не появится работа, имущество, деньги в конце концов.

Однако, следует иметь в виду, что при неправильной оценке приставом имущественного положения должника, и необоснованном прекращении исполнения решения суда, целесообразно обжаловать такое постановление, в том числе при помощи адвоката по исполнительному производству.

Ст. 46 ч. 1 п. 4 – последствия для должника

Cтатья 46 часть 1 пункт 4 судебных приставов для проигравшего суд лица дает период передышки и облегчения. На время к нему отпадают финансовые требования и снимаются дополнительные ограничения (запрет на выезд, лишение прав).

Возможно, законодатель специально придумал такую статью 46 ч. 1 п. 4 для того, чтобы загнанный в угол долгами человек мог попробовать найти работу, приобрести имущество, получил наследство в конце концов.

То есть, такая статья направлена, в первую очередь, на поддержку лица, в отношении которого ведется исполнительное производство с целью изменения его финансового положения в отдаленной перспективе.

Как пользуются граждане ст. 46 ч. 1 п. 4 – это конечно вопрос интересный. Обычно, такая передышка воспринимается людьми как прощение долга, они забывают о нём. Но и в этом случае – это плюс для взыскателя, ведь позабыв о долге, человек уже ведёт себя не так осторожно и показывает свои доходы.

Более осторожные граждане, узнав о том, что приставы применили ст. 46 ч. 1 п. 4, понимают, что это ненадолго и не меняют своего официального материального положения.

Статья 46 для должника по алиментам

Отец не содержит своих детей, мать детей подала иск в суд на взыскание алиментов, получила исполнительный лист или судебный приказ и отнесла его приставу. Что будет делать проигравший отец детей, у которого нечем платить алименты? Так и не будет их платить. И если у него ничего нет за душой (лишней квартиры, машины, дохода, имущества и т.д.) пристав прекратит взыскание применив ст 46 ч.1 п.4.

Алименты будут продолжать расти, на них будут начисляться проценты, однако, при прекращенном исполнительном производстве должника никто не будет тревожить.

Однако, при неуплате алиментов предусмотрена еще и уголовная ответственность, поэтому скажем прямо — ст. 46 ч. 1 п. 4 это не спасение для алиментщика и протянув по ней время, он может угодить уже под другую статью – уголовную!

Статья 46 для должника по кредитам

Итак, есть кредитный договор, но нет денег, чтобы платить по нему. Банк подал в суд, получил решение, приказ и исполнительный лист. Пристав возбудил исполнительное производство, но денег-то у человека нет и взяться им не от куда. Что делает в таком случае пристав? Прекращает дело по ст. 46 ч. 1 п. 4.

В этом случае наступает передышка для гражданина, задолжавшего банку: сотрудники банка, коллекторы не звонят, пристав тоже не тревожит.

Когда такое возможно? В том случае, если такой гражданин не имеет официального дохода, имущества, автомобиля, лишней (второй) квартиры. Всё это – основания для применения ст 46 ч 1 п 4.

Вы спросите: как долго может длиться такая идиллия? Тут несколько вариантов развития событий. Или пока у такого несостоятельного человека не появится имущество либо доход. Или пока банку не надоест такая неопределенная ситуация, и он не подаст заявление в арбитражный суд о признании такого гражданина банкротом.

Банки пока банкнотные дела инициализируют очень неохотно, так как и в таком случае перспективы вернуть свои деньги остаются ничтожно малы.

Когда приставы могут возобновить исполнительное производство

Статья 46 ч. 1 п. 4 – это конечно же не гарантия того, что исполнительное производство прекращено на долгий период времени. Полгода отдохнуть от действий пристава у должника конечно же будет.

Почему 6 месяцев? Дело в том, что исполнительное законодательство предусматривает возможность для взыскателя обратиться к судебному приставу с заявлением о возобновлении взыскания по истечении 6 месяцев с даты применения ст. 46 ч. 1 п. 4, но не позднее 3 лет.

Как мы уже говорили выше, законодатель специально определил этот мораторий на взыскание для должника, чтобы дать ему возможность поправить свое материальное положение, начать зарабатывать деньги и приобретать имущество.

Однако, исходя и сложившейся практики, можно констатировать, что, если изначально у задолжавшего гражданина не было обнаружено хоть какого-то имущества, в ближайшие годы ситуация будет оставаться такой же. Таковы реалии жизни.

Что означает «производство завершено» на сайте судебных приставов?

Добрый день. Это значит, что пристав вынес постановление о прекращении исполнительного производства по одной из частей ст. 46,47 ФЗ-229.

Взыскатель может снова подать исполнительный лист ко взысканию, если долг не погашен.

Доброе утро, София! Это значит, что приставом вынесено постановление о прекращении исполнительного производства на основании закона об исполнительном производстве. Если вы сторона производства, то вас должны уведомить об этом. Если долг не погашен, то у взыскателя есть право обратиться опять с исполнительным листом. И такие действия он может совершать до полного погашения долга, сроков исковой давности в этом случае нет.

Завершено исполнительное производство — должен ли я далее выплачивать?

Здравствуйте, по существу заданного вопроса могу пояснить следующее: Федеральный закон от 02.10.2007 N 229-ФЗ (ред. от 29.06.2015) «Об исполнительном производстве» Статья 46. Возвращение исполнительного документа взыскателю после возбуждения исполнительного производства — Исполнительный документ, по которому взыскание не производилось или произведено частично, возвращается взыскателю: — если у должника отсутствует имущество, на которое может быть обращено взыскание, и все принятые судебным приставом-исполнителем допустимые законом меры по отысканию его имущества оказались безрезультатными; Взыскателю должен вернуться исполнительный лист, через полгода взыскатель вправе снова предъявить его приставам. Если взыскатель сумеет разыскать банк, в котором у ВАС открыт счет — лист взыскатель может предъявить сразу туда.

Вывод: 6 мес. вы ничего не платите, если взыскатель не подаст лист повторно через 6 мес. с момента окончания исп. производства, то вам повезло и у вас больше нет долговых обязательств перед взыскателем.

В сответстви с п.4 ч.1 ст.46 Федерального закона от 02.10.2007 N 229-ФЗ (ред. от 29.06.2015) «Об исполнительном производстве» (с изм. и доп., вступ. в силу с 01.10.2015) Исполнительный документ, по которому взыскание не производилось или произведено частично, возвращается взыскателю: если у должника отсутствует имущество, на которое может быть обращено взыскание, и все принятые судебным приставом-исполнителем допустимые законом меры по отысканию его имущества оказались безрезультатными.

Однако взыскатель может повторно предъявить исполнительный лист ко взысканию не ранее установленного срока к определенным исполнительным документам (2 или 6 мес), а при имеющихся сведениях об имуществе, на которое может быть обращено взыскание и ранее этого срока, но не позднее 3 лет с момента возврата исполнительного листа (ст.21 указанного Закона).

Так что выплачивать Вы по Решению суда обязаны. Или можете не платить в течение 3 лет и надеяться на то, что исполнительный лист в течение всего этого срока взыскатель не подаст.

Если в течение этого срока Вы хоть раз заплатите взыскателю до подачи им исполнительного документа приставам, то течение срока давности прерывается и начинает течь с момента последней оплаты вновь.

Это видео поможет лучше понять процедуру.

Если предпринятые приставом меры не принесут результата, исполнительное производство по делу могут завершить со ссылкой на ст.46 ч.1 п.4. ФЗ «Об исполнительном производстве”. Что это значит и как в таких случаях может действовать кредитор?

О чем гласит ст.46 ч.1.п.4. и что это означает для кредитора?

Процитируем 46 статью Федерального закона от 02.10.2007 N 229-ФЗ (ред. от 28.12.2016) «Об исполнительном производстве”, часть первую, пункт четвертый:
Ст.46. Возвращение исполнительного документа взыскателю после возбуждения исполнительного производства.
часть 1. Исполнительный документ, по которому взыскание не производилось или произведено частично, возвращается взыскателю:
Пункт 4. Если у должника отсутствует имущество, на которое может быть обращено взыскание, и все принятые судебным приставом-исполнителем допустимые законом меры по отысканию его имущества оказались безрезультатными…”.

Иными словами, эта статья может применяться, когда пристав сделал все возможное для поиска имущества должника, но не нашел ни денег, ни подходящего для реализации имущества. Также это означает, что пристав не нашел у должника ни зарплаты, ни иного постоянного дохода, на которые можно обратить взыскание. В такой ситуации пристав принимает решение производство по делу завершить, а исполнительный лист вернуть кредитору.

Однако нужно помнить, что отрицательный результат работы пристава может быть связан с его халатным и поверхностным отношением к работе.

В связи с большой загруженностью и отсутствием мотивации служба судебных приставов часто отдает предпочтение тем делам, где деньги достать проще и быстрее. К остальным же могут отнестись без должного внимания.

Нередко в отрицательном результате исполнительного производства виноват сам должник, который старательно спрятал свое имущество и скрыл место работы или иной источник получения дохода.

Последствия окончания производства для должника

Распространено мнение, что с окончанием исполнительного производства (которое обычно ведется год) должник освобождается от долга. И действительно ФССП не разыскивает ни его, ни имущество, исполнительное производство прекращается и исключается из общедоступных баз, можно беспрепятственно выезжать за рубеж, брать кредиты и т.д.

Однако обязанность вернуть средства закрепляется не исполнительным листом, а решением суда, и часто оно содержит формулировку о продолжении начисления процентов на сумму долга.

Не стоит забывать также, что намеренное сокрытие своего имущества от кредитора или службы судебных приставов может подпадать под действие ст.177 УК РФ как злостное уклонение от уплаты кредиторской задолженности. Такое деяние наказывается, среди прочих мер, штрафом до 200 000 руб. и даже лишением свободы на срок до двух лет.

Если у должника после окончания исполнительного производства изменилось финансовое состояние, ему следует исполнить решение суда и перечислить средства кредитору с отсылкой в назначении платежа на номер судебного дела или исполнительного документа. И конечно, лучше это сделать добровольно.

Какие действия может предпринять кредитор после получения постановления об окончании исполнительного производства?

В первую очередь нужно понимать:

кредитор по-прежнему может вернуть свои средства.

Если кредитор ничего не получил по исполнительному листу или получил только часть средств, он может через 6 месяцев после прекращения производства снова подать в ФССП исполнительный лист в надежде получить свои деньги.

Есть вероятность, что за полгода финансовое положение должника изменится, и повторное возбуждение исполнительного производства будет более результативным.

Кроме того, возвращенный исполнительный лист — это безусловное право требования к должнику, поэтому его можно использовать как средства платежа или, к примеру, залога. Удивительно, но существует целый рынок, где покупаются и продаются «плохие» долги.

Есть и другие варианты, при которых нет необходимости ждать у моря погоды. Если вы подозреваете, что пристав в процессе исполнительного производства бездействовал, получил взятку от должника,не исследовал очевидные статьи его доходов и необоснованно прекратил исполнительное производство — можно обжаловать постановление в суде.

Если ваши подозрения подтвердятся после ознакомления с делом в ФССП – в суде есть реальные шансы доказать необоснованность вынесенного постановления, отменить его и обязать пристава провести определенные уже вами действия для поиска имущества должника.

Для обжалования постановлений приставов используются нормы специального Кодекса об административном судопроизводстве (КАС РФ).

Правда, у вашего представителя в суде должно быть юридическое образование.

Зато на само производство по делу КАС РФ выделяет судье всего 10 дней. С учетом проволочек суд растянется дней на тридцать — что для российских реалий довольно оперативно.

Подпишитесь на наш канал в Яндекс Дзен.

Федеральный закон № 229-ФЗ от 02.10.2007, статья 47 «Окончание исполнительного производства»; статья 43 «Прекращение исполнительного производства»

Исполнительное производство оканчивается судебным приставом-исполнителем в случаях:

1) фактического исполнения требований, содержащихся в исполнительном документе;

2) фактического исполнения за счет одного или нескольких должников требования о солидарном взыскании, содержащегося в исполнительных документах, объединенных в сводное исполнительное производство;

3) возвращения взыскателю исполнительного документа по основаниям, предусмотренным статьей 46 Закона;

4) возвращения исполнительного документа по требованию суда, другого органа или должностного лица, выдавших исполнительный документ;

5) ликвидации должника-организации и направления исполнительного документа в ликвидационную комиссию (ликвидатору), за исключением исполнительных документов, указанных в части 4 статьи 96 Закона;

6) признания должника-организации банкротом и направления исполнительного документа конкурсному управляющему, за исключением исполнительных документов, указанных в части 4 статьи 96 Закона;

7) направления копии исполнительного документа в организацию для удержания периодических платежей, установленных исполнительным документом;

8) истечения срока давности исполнения судебного акта, акта другого органа или должностного лица по делу об административном правонарушении (с учетом положений, предусмотренных частью 9 статьи 36 Закона) независимо от фактического исполнения этого акта.

Исполнительное производство прекращается судом в случаях:

1) смерти взыскателя-гражданина (должника-гражданина), объявления его умершим или признания безвестно отсутствующим, если установленные судебным актом, актом другого органа или должностного лица требования или обязанности не могут перейти к правопреемнику и не могут быть реализованы доверительным управляющим, назначенным органом опеки и попечительства;

2) утраты возможности исполнения исполнительного документа, обязывающего должника совершить определенные действия (воздержаться от совершения определенных действий);

3) отказа взыскателя от получения вещи, изъятой у должника при исполнении исполнительного документа, содержащего требование о передаче ее взыскателю;

4) в иных случаях, когда федеральным законом предусмотрено прекращение исполнительного производства.

Исполнительное производство прекращается судебным приставом-исполнителем в случаях:

1) принятия судом акта о прекращении исполнения выданного им исполнительного документа;

2) принятия судом отказа взыскателя от взыскания;

3) утверждения судом мирового соглашения между взыскателем и должником;

4) отмены судебного акта, на основании которого выдан исполнительный документ;

5) отмены или признания недействительным исполнительного документа, на основании которого возбуждено исполнительное производство;

6) прекращения по основаниям и в порядке, которые установлены федеральным законом, исполнения судебного акта, акта другого органа или должностного лица по делу об административном правонарушении судом, другим органом или должностным лицом, выдавшими исполнительный документ.

7) внесения записи об исключении юридического лица (взыскателя-организации или должника-организации) из единого государственного реестра юридических лиц;

8) если исполнительный документ содержит требование о возвращении незаконно перемещенного в Российскую Федерацию или удерживаемого в Российской Федерации ребенка или об осуществлении в отношении такого ребенка прав доступа на основании международного договора Российской Федерации и ребенок достиг возраста, по достижении которого указанный международный договор не подлежит применению в отношении этого ребенка.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *